Цитати з творів Великого Кобзаря
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Я
так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Думи
мої, думи мої! Лихо мені з вами!..
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Невесело
на світі жить,
Коли нема кого любить.
Коли нема кого любить.
Страшно
впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі...
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі...
Наша
дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
Не вмре, не загине...
Караюсь,
мучуся... але не каюсь!
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Нема
на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
.. .Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи, осудять...
І
забудеться срамотня давняя година,
І оживе добра слава, слава України!
І оживе добра слава, слава України!
Вислови відомих людей про Т.Г.Шевченка
Є. Маланюк
Не поет –
бо це ж до болю мало,
Не трибун
– бо це лиш рупор мас,
І вже менш
за все – «Кобзар Тарас»
Він, ким
зайняло і запалало.
О.
Вишня
«Тарас
Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю».
Є.
Сверстюк
«Феномен
Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле
і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює
його гідність, дух і пам’ять…».
І.Франко
«Коли б
мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би:
се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний
розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка,
котрому він був вірним ціле життя».
Джон
Ф. Кеннеді
«Я радий,
що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета
Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вкладу культуру не тільки
України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу.
Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини».
Микола
Палієнко
Ти нам
залишив прагнення високі,
Шляхи
священні, по яких іти
Твого
сумління й мужності уроки
Ми бережем
і будем берегти.
Максим
Рильський
«Народ
Шевченка не забуває і ніколи не забуде. Поет живе в серцях свого народу».
Павло
Тичина
«Сьогодні
думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу. І тому народ так часто,
так охоче звертається до свого поета. Гуманізм Шевченка, його ставлення до
людини, його постійна турбота за пригноблених – як це зараз нам співзвучно!».
Павло
Грабовський
«Невмирущий
дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається
його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення».
Микола
Пазяк
«Пісні на
слова Шевченка мали значний вплив на українську народнопоетичну творчість.
Вони внесли в народні пісні свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом,
розширили мелодійне звучання. Перехід Шевченкових поезій у народний репертуар
триває, кожне покоління і самодіяльних митців, і композиторів-професіоналів
поповнює його новими зразками».
Олесь
Гончаp
«Шевченко
– це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу,
правдива і щира...Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і
внаших піснях,у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен
pозвиватись».
«Світова
слава Шевченкова зpостає й шиpитьсяpазом зі славою його наpоду, pазом із
зpостаннямpолі й пpестижу нової, вільної Укpаїни...»
Свою Україну
любіть. Любіть її…Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа
моліть. («Чи ми ще зійдемося знову?..»)
Україно,
Україно!
Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько!
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.
Наша дума,
наша пісня
Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!
І я,
заплакавши назад, поїхав знову на чужину. І не в однім отім селі, а скрізь на
славній Україні людей у ярма запрягли, пани лукаві.
Добридень
же, новий годе, В торішній свитині. Що ти несеш в Україну В латаній торбині?
Зажурилась Україна — така її
доля («Тарасова ніч»)
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар